Ми зв’язані кров’ю, це відповідальність і братерство. Історія свідомого донорства, народжені війною
Щодень українська кров проливається у пекельній боротьбі з ворогом, назавжди залишаючи червоні плями в нашій історії. Проте по інший бік реальності – чиясь кров рятує та зцілює, стає бойовою та непереможною зброєю проти агресора. Донорство демонструє, що маючи лише природний ресурс можна стати супергероєм буденності.
Зразковою історією донорства стала родина Зозуля, яка вразила своїм значним внеском у допомогу Україні під час повномасштабної війни. Історію своєї сім’ї розповіла донорка Юлія, яка чекала 18-річчя, щоб здавати кров, а великим прикладом у донорстві для неї стала її матір — Євгенія, яка більш як 30 разів донатувала кров. Того дня, коли донька змогла офіційно донатувати, дівчат підвозив один з однокровців-волонтерів Вадим, який разом з ними здав кров.
Також, Юлія та її 15-річний брат з 24 лютого 2022 року почали волонтерити: плести сітки, роздавати гуманітарну допомогу, допомагали людям лагодити вікна, забивати їм вибиті агресором пройми фанерою тощо. Батько родини пішов добровольцем до Національної Гвардії України та щодня захищає державу від окупантів.
“Ця історія демонструє єдність родини в прагненні зробити Україну незалежною! Ми дуже пишаємося нашими Однокровцями та їхніми близькими за сміливість та добрі наміри”, – наголошують в організації.
